Від реальної людини, що прославилася добрими справами, Микола став символом дитячого щастя
День святого Миколая – це день вшанування памяті Святого Миколая Чудотворця у католиків і православних. Втім, навіть у рамках однієї релігійної течії існують деякі відмінності – ті церкви, які дотримуються юліанського календаря відзначають це свято 19 грудня, а ті, які орієнтуються на григоріанський календар, – 6 грудня.
Святий Миколай вважався «всіх предстателем і заступником, всіх скорботних утішником, всіх сущих в бідах притулком, благочестя стовпом, вірних поборником», а сьогодні Микола вважається покровителем мандрівників і мореплавців, а також захисником дітей.
Святитель Микола, що жив у 3-4 століттях, прославився смиренням і добротою, як великий угодник Божий, тому в народі його ще називають Миколою Угодником. За своє земне життя він зробив безліч добрих справ, за що його стали називати Чудотворцем. Більшість благих справ свідчили про нечувану щедрість і доброту святого.
В Україні та в інших країнах святий Миколай став прообразом міфічної фігури Діда Мороза (Санта Клауса). Також у культурі різних народів він відомий під іменами Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас та інші варіанти.
Якщо говорити про традиції святкування Дня святого Миколая, то, найімовірніше, традиція прийшла з середньовічної Німеччини, коли напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити вночі, таємно, щоб діти повірили в чудеса святого. Крім того, змінилася і структура подарунка – батьки стали дарувати щось таке, що приносить дітям радість: солодощі, горіхи, сухофрукти та іграшки. Подарунки, як правило, клали в начищені старі туфлі, які ставили поблизу камінів або в панчохи, що вішали на камін. Діти вірили, що саме через камін святий потрапляє в будинок або закидає подарунки. Неслухняні діти, як правило, отримували лозу замість подарунка. Вважалося, що імена тих, хто заслуговує і хто не заслуговує на подарунок записували у Золотій книзі, яка була у Миколая.
Крім того, діти також вірили, що часто святий ходить в парі з осликом, який допомагає йому розвозити подарунки, тому біля взуття чи біля панчохи вони клали морквину для тварини.
У деяких країнах Микола має свої особливості. Так, наприклад, в Австрії перед святом у містах бігає нечиста сила, яку святий розганяє, вирушаючи дарувати подарунки. А в Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен із них має книгу, в яку записують погані і хороші справи дитини, на основі яких святий вирішує – дарувати малюкові подарунок чи ні. У Голландії діти вірили, що святитель приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії та в’їжджає в місто на коні у супроводі «чорних пітів» – помічників-негренят. Сам святий був одягнений у червоне вбрання католицького єпископа і з єпископською палицею і, роз’їжджаючи по країні, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку влаштовується театралізоване дійство.
У Західній Європі під час Реформації, коли засуджувалося поклоніння святим, в протестантських країнах святий Миколай був замінений новонародженим Ісусом, а, відповідно, подарунки саме від його імені стали дарувати на Різдво Христове. З приходом Контрреформації традиція дарувати подарунки від імені Миколая відродилася, але вже була дуже прив’язана і до Різдва. З часом, образ Миколая перестав асоціюватися напряму зі святим, перетворившись на міфічний та комерційний образ Санта Клауса.
В Україні подібна практика не прижилася , бо вона в той час входила до складу Польщі та Росії, традиційно католицьких і православних держав, в яких про Реформацію не було й мови. З приходом на більшу частину українських земель радянської влади, святий Миколай, як і всі релігійні символи, був витіснений. А згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року святого замінив Дід Мороз, який дарує подарунки виключно на Новий рік. Відзначимо, що на західній Україні Дід Мороз так і не витіснив образ Святого Миколая.
Сьогодні батьки хочуть покласти під подушку той подарунок, який потрібен дитині. Однак у давнину традиційними подарунками на Миколая вважалися солодощі та фрукти. В Україні, як втім і в інших країнах, є особливе печиво, яке випікають саме для цього свята. Крім оригінального рецепта воно відрізняється формою – як правило, це схематичні фігурки Миколая, які малюки власноруч прикрашають спеціальною глазур’ю.
Крім того, відповідно до давньої традиції, на всій території України влаштовувалися обіди з приготуванням ритуального пшеничного пива і медовухи. Як правило, всі збиралися в одному місці, відзначали свято, а потім з піснями їздили навколо села на санях.
На Слобожанщині існував звичай святкувати триденні Миколаєві святки, на які варили кутю й узвар, щоб наступного року був хороший урожай на пшеницю і плоди. А на Поділлі цього дня чекали «полазника» – чоловіка, який першим зайде до хати, що обіцяло багатства і щастя протягом усього року. На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня з церкви, брав миску зі святою водою, паляницею, дрібкою солі та квача з різного зілля й ішов кропити будинок і все господарство, примовляючи при цьому: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
Сучасні діти пишуть листи святому, в яких перераховують добрі справи, зроблені протягом року, і вказують, який подарунок вони хочуть отримати від чарівника.
Як повідомляли «Коментарі», в середині грудня в Бучі (Київська область) відкрилася «Резиденція Діда Мороза», де можна поспілкуватися і сфотографуватися з казковим персонажем. Крім того, «Укрпошта» обіцяє, що всі листи, які діти пишуть Дідові Морозу, дійдуть до адресата і кожна дитина отримає подарунок.
